Тема 2. Публічна служба

Опанування матеріалу дозволить:

■ визначати зміст права громадян на проходження державної служби

■ характеризувати права й обов'язки державних службовців, службовців в органах місцевого самоврядування

■ оцінювати значення права громадян на участь у державному управлінні основні поняття: державна служба, служба в органах місцевого самоврядування.

Публічна служба — діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної республіки крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини 1 статті 4 кодексу адміністративного судочинства україни)

Відповідно до Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо й через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами та користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

завдання. поміркуйте! Брати участь в управлінні державними справами можуть лише громадяни україни. ні особи без громадянства, ні іноземці не мають такого права. Як ви вважаєте, чому?

Змістом права громадян на участь в управлінні державними справами є, зокрема:

1) право брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах;

2) право вільно обирати й бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

3) право рівного доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Сенсом права громадян на участь в управлінні державними справами є можливість кожного громадянина України впливати на долю держави Україна.

Одним зі шляхів реалізації права громадян на участь в управлінні державними справами є публічна служба.

Види публічної служби:

■ діяльність на державних політичних посадах (посади прем’єр-міністра України, першого віце-прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів, міністрів);

■ діяльність у державних колегіальних органах (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг);

■ професійна діяльність суддів;

■ професійна діяльність прокурорів;

■ військова служба, альтернативна (невійськова) служба;

■ інша державна служба (служба в органах державної виконавчої служби, державної міграційної служби тощо);

■ патронатна служба в державних органах (до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, праців-

ників секретаріатів Голови Верховної Ради України, а також посади патронатних служб в інших державних органах);

■ служба в органах влади Автономної Республіки Крим;

■ служба в органах місцевого самоврядування.

Державна служба — публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави (частина 1 статті 1 закону україни «про державну службу» (далі — закон)).

Право на державну службу мають громадяни України, які:

■ вільно володіють державною мовою;

■ досягли повноліття;

■ мають ступінь вищої освіти магістра, бакалавра або молодшого бакалавра (залежно від категорії посади, на яку претендує).

Залежно від посади, на яку претендує особа,

встановлюються додаткові вимоги щодо загального стажу роботи, досвіду роботи, володіння іноземною мовою тощо.

Під час реалізації громадянами права на державну службу не допускаються будь-які форми дискримінації, визначені законодавством. Проте частина 2 статті 19 Закону України «Про державну службу» встановлено певні умови, за яких особа не може вступити на державну службу (наприклад, особа досягла 65-річного віку; особа має громадянство іншої держави тощо).

Вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на

посаду державної служби за результатами конкурсу. На посаду державної служби призначається переможець конкурсу.

Особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця.

Державний службовець — громадянин україни, який обіймає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), отримує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина 2 статті 1 закону).

Слід звернути увагу, що не кожна особа, яка працює в державному органі, є державним службовцем. Статус державного службовця має лише та особа, яка наділена повноваженнями, безпосередньо пов’язаними з виконанням завдань і функцій відповідного державного органу. Отже, секретарі, прибиральниці тощо хоча й працюють у державному органі, державними службовцями не є.

Для державних службовців встановлено дев’ять рангів. Черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності.

1. розкрийте зміст права громадян на участь в управлінні державними справами. 2. дайте визначення публічної служби та назвіть її види. 3. Що таке державна служба? 4. назвіть вимоги до осіб, які хочуть реалізувати своє право на вступ на державну службу. 5. поясніть,

чому вступ осіб на державну службу здійснюється тільки на конкурсній основі. 6. кого називають державним службовцем? 7. визначте критерії, за якими законодавством віднесено деякі посади публічної служби до політичних посад.

Це матеріал з підручника Правознавство 11 клас Лук’янчиков